Всеукраїнський журнал "Корупціонер в Україні"28.11.201927480

Відповідальність роботодався за те, що вас розчавило трубою. Хто наступний? А виявляється ні якої!.. Скільки разів ви чули про нещасні випадки на виробництві, а скільки з них попадає до загальної статистики? А не замислювались чому? Нам про такі випадки повідомляють, лише якщо вже не можна приховати такі факти від людей. Більшість робітників звикла, що про них дбає якщо не керівник, то держава, а ти лише працюй. Але Союзу вже давно немає, а з ним і соціального захисту. Хто повинен дбати про умови праці, про робітників, хазяїн чи держава? Так, хазяїн, а вивіски та назви у вигляді приватного акціонерного товариства, то лише для замилювання очей. А чи бажають «новітні» хазяї вкладати свої гроши в безпеку нашої праці? Це вже риторичне питання. За нашою Конституцією ми маємо право на належні, безпечні і здорові умови праці, тобто безпечна праця, але це лише лозунги та наміри, які жодним чином не підтверджуються життям. Тому й тікає молодь за кордон, вона тікає за своїми правами, за захистом. Збереглися лише назви – соціальний пакет, державне страхування на виробництві. А це роботодавцям навіщо, достатньо, що вони з перебоями платять заробітну плату. Черговий випадок стався на ПрАТ «Грибінковський машинобудівний завод» робітника заводу придавило трубою, яка впала, в нього травми несумісні з життям. 14 серпня 2017 року на Гребінківському машинобудівному заводі стався нещасний випадок на виробництві, загинув слюсар цього заводу Нестеренко М. І. Залишилась донька з малою дитиною, якими він опікувався. Донька Шикита О. М. звернулася до Юридичної компанії «Касьяненко та Партнери» адвокати якої представляють її інтереси в суді, та подала заяву до Васильківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Гребінківського машинобудівного заводу про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі її батька, Нестеренка М. І. Судом 16 січня 2019 року відкрито провадження. І тут починається протистояння простої дівчини з підприємством. Замість надати сім’ї потерпілого необхідну матеріальну допомогу (як це робиться у разі страхування життя робітників сумлінними роботодавцями) завод всі свої ресурси направив на захист своїх інтересів. Що спонукало її звернутись до суду, так це бездушність керівництва та власників заводу. Дівчина не отримала жодної, навіть безкоштовної, допомоги після поховання, але ж це велике підприємство, де є трудовий колектив, профспілки… і байдужість. Дивлячись в сумні дівочі очі, розумієш, як важко залишитись без підтримки та бути відповідальним ще за іншу маленьку людину. ЇЇ з дитиною кинули на призволяще, без коштів для існування, у гуртожитку, батько був єдиною опорою та утримував дочку. Прикро, ми звикаємо до чужого горя, стаємо черствішими, байдужість оточуючих перетворюється в бездушність, яка поширюється в суспільстві. Добре хоч здогадалась найняти адвокатів, тому що завод винайняв, судячи з їх запалу, дуже «дорогих» адвокатів, на це коштів не пожалкували. Якщо адвокати підприємства з таким запалом захищають завод та його керівництво, то ж виникає питання: за яку винагороду можна продати свою совість? То їх робота, скаже читач, але в даному випадку не підходить, все можливо робити достойно й в межах закону. Не важко здогадатись, що бажають приховати власники заводу - свою жадібність. Сухою мовою документів сказано, що причинами нещасного випадку, стали: порушення технологічного процесу, як основна причина, та невиконання вимог інструкції з охорони праці, порушення трудової та виробничої дисципліни, невиконання посадових обов’язків як супутні причини. Вже з цього можна зробити певні висновки. Керівництво заводу бажає всю провину покласти на постраждалого, тоді й допомагати ні кому не потрібно. Про це наголосила сторона потерпілої вже на судовому засіданні, яке відбулося 04 липня поточного року. На адвокатські запити, які направлені адвокатами доньки загиблого, заводом надано лише мала частина документів та й то в переддень засідання суду. В ході проведення судового засідання адвокати підприємства здійснювали тиск на сторону потерпілої та своєю «галасливістю» заважали суду, за це отримали декілька попереджень від судді, на що була відмовка одного з адвокатів заводу: «…Я лише хотів інтонаційно наголосити…» Ще до суду, присутність в залі засідання журналістів цим представникам підприємства дуже не сподобалась. Вони посилалися на норми закону і наполягали, що вони лише фізичні особи і знімати їх без дозволу заборонено (у відкритому судовому засіданні). Але суддя Лебідь-Гавенко Г. М. надала можливість журналістам фіксувати хід судового засідання, як того вимагає законодавство. Публічність та розголос не дадуть змоги замовчати безвідповідальність посадових осіб підприємства. Чи вдасться дівчині відстояти свої права та чесне ім’я свого батька?