9679
10724
10021
6760
22.09.201981080
Голосні заяви нового Міністра юстиції щодо подолання корупції в роботі Державної реєстраційної служби в найкоротший термін виявилися лише намірами. Уряд дав міністру нові можливості для наведення ладу в роботі Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації.
Але зміною членів Комісії корупційна система не подолана, а на нашу думку, сталося як завжди.
Якщо членами Комісії залишаються працівники міністерства, це само по собі створює систему колективної безвідповідальності, тому хто би її не очолював змінити підходи до її роботи не може, потрібно міняти всю систему перевірки скарг про факти рейдерства, які здійснюються за допомогою державних реєстраторів. А починати потрібно з самих держреєстраторів. Ну дуже важко відмовитись від спокус коли чиновник сам вирішує долю підприємств чи організацій, що й використовують не чисті на руку шахраї.
Ще кілька років тому країну захлеснула хвиля тотального рейдерства, зокрема, щодо сільгосппідприємств, для боротьби з цими явищами й були створені антирейдерські комісії в кожній області. Одночасно при Мінюсті створюється вищезазначена Комісія, на яку була покладена функція розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Благородні цілі, але виконання ніяке. Мабуть доречно процитувати, що може приймати на своїх засіданнях Комісія: «узагальнюючий висновок щодо відповідності/невідповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішення, дії або бездіяльності суб’єкта оскарження, щодо задоволення кожної з вимог скаржника або відмови в їх задоволенні з відповідним обґрунтуванням та посиланням на норми законодавства; відомості про необхідність складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена частинами першою-п’ятою статті 166-11 та статті 166-23 Кодексу України про адміністративні правопорушення; відомості про рішення/реєстраційні дії, що підлягають скасуванню, а також про дії, що підлягають вчиненню у зв’язку зі скасуванням рішення/реєстраційної дії або у зв’язку з визнанням оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, та про суб’єкта, що буде вчиняти такі дії» .
Звучить як пісня, але завжди є крихітне «але», всі ці висновки подаються на розгляд міністру юстиції, тобто лише він вирішує долю скарги та приймає рішення. Так навіщо втрачати час, вислуховувати різні думки юристів, які обділені повноваженнями, а не знаннями, якщо можна «домовитись» безпосередньо з міністром.
Маючи багато повноважень Антирейдерська комісія лише імітує бурхливу діяльність. Хтось може згадати хоч якийсь випадок, коли Комісія відновила справедливість та встала на бік закону та потерпілих? Не пригадуєте? Про скільки випадків писали масмедіа, а скільки залишились поза їх увагою, коли шахраї з підробленими документами отримували можливість захопити чи на деякий час «покерувати» прибутковими підприємствами, а після такого «керування» нічого не залишалось. А головний чинник не вдоволення цими діями ні в тому, що є шахраї, а в тому, що немає на них управи.
Всі розуміють, що інвестиційний клімат в Україні напряму залежить від захищеності підприємців від рейдерських атак, здатності захистити своє майно та вміння протистояти несанкціонованим діям. Тут наведемо трохи статистики: з 2013 року в Україні відбулося 1690 рейдерських захоплень, 539 — за останні півтора року. Таку статистику оприлюднила ГПУ, і це, здається, чи не єдиний випадок, коли ще у пана Луценка не завищували показники. Світовий рейтинг захисту права власності, у якому Україна посідає 115 місце із 128 країн. Навіть у порівнянні з 2015 роком Україна спустилась у цьому рейтингу на 8 позицій
Про захист Антирейдерською комісією інтересів шахраїв багато написано, навіть є випадки коли Комісія використовувалась, як засіб рейдерства, але наведемо ще декілька прикладів, як вже «оновлена» Комісія розглядає скарги.
Всупереч встановленої законодавством заборони розгляду Міністерством юстиції України скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, у випадку, коли наявний судовий спір, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації проігнорована така заборона та розглянута по суті скарга, такий висновок зробив Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 826/13706/17, щодо позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація щастя» до Міністерства юстиції України. Щоб не вдаватися до подробиць судових позовів, дамо кратку інформацію, що предметом розгляду є торговельний комплекс загальною площею більш ніж 3 тис. кв. м в м. Києві, який у законних власників намагаються за допомогою внесення змін до реєстрів нерухомого майна та нечистих на руку нотаріусів «відтяпати». Нас цікавить участь в цій схемі Комісії Мінюсту та яким чином протистояти державній системі, яка стає на бік грошей.
Як вбачається з судових рішень, які були надані під час реєстрації права власності на торговельний комплекс, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя вже був предметом розгляду у судах та суди дійшли висновку, що згаданий Договір укладено відповідно до вимог законодавства, а згадані судові рішення набрали законної сили. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя є дійсним та створює юридичні наслідки для його сторін, отже цей Договір є законною підставою для державної реєстрації права власності на майно, яке є предметом цього Договору.
Після цього апеляційний суд прийшов до наступного висновку, що не можна погодитися з висновками Комісії та суду першої інстанції про те, що Договір про задоволення вимог іпотекодержателя не відповідає вимогам закону, з нього неможливо встановити факт належності на праві власності торговельного комплексу ТОВ «КВВФ «Сапсан». При цьому, тлумачення змісту цього Договору взагалі не входить до повноважень Комісії Міністерства юстиції України. Так, відповідно до вимог чинного законодавства, при розгляді скарги Комісія лише перевіряє чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження (державним реєстратором) на законних підставах, тобто чи перевірив суб'єкт оскарження відповідність Договору, на підставі якого проводилась державна реєстрація права власності, вимогам закону для такого типу правочинів. А саме головне - суд дійшов висновку, що Комісія при постановленні висновку, який був покладений в основу оскаржуваного Наказу, протиправно вийшла за межі наданих їй повноважень, поставивши при цьому під сумнів рішення судів, що набрали законної сили, та не могли бути переглянуті. Комісією був застосований формальний та суб'єктивний на користь заявниць підхід до вирішення питання щодо можливості розгляду скарги, та повністю проігноровано обов'язок захисту прав інших сторін спору, як титульних власників спірного нерухомого майна.
Тобто Заявники (Заінтересовані особи) по скарзі, що розглядалася на засіданні Комісії, вже один раз отримали рішення Комісії, яке було скасовано в судовому порядку. Не зважаючи на це та численні судові спори Комісія прийняла до розгляду чергову скаргу Заявників (заінтересованих осіб) і фактично замінюючи судову гілку владу намагається постановити нове своє рішення, яке буде головніше всіх постановлених судових рішень. Це дасть можливість рейдерам розпочати новий активний виток своєї шахрайської афери. Таким чином, відповідаючи на питання, хто переможе – рейдери чи закон, однозначно стверджуємо, що все залежить від практичної дієвості нового міністра.
Виходить вже для нової влади постає питання: очолити систему чи її змінити?
Якщо судом визнана протиправна діяльність Комісії, може пане міністр повинен змінити її членів, а краще взагалі до роботи Комісії долучати фахівців з поза меж відомства, щоб не виникало спокус захищати, як то кажуть «мундир». Чим менше члени Комісії пов’язані з роботою міністерства, тим, на нашу думку, краще.
А підвищення штрафів в три рази для держреєстраторів, про що так голосно повідомляє Уряд, лише збільшить рівень хабарів, потрібно повністю оновити склад держреєстраторів, а не як у відомій байці Крилова – «міняти їх місцями». Також, як пропозиція, вважаємо, що посилюючи відповідальність потрібно встановлюючи вимоги обов’язкового відшкодування держреєстраторами чи нотаріусами заподіяної матеріальної шкоди.
Журнал й надалі спостерігатиме за діяльністю Комісії в цій та інших справах та інформувати про її «досягнення».