02.02.202058430
З повідомлення НАБУ ми дізналися про те, що 29 січня 2019 року викрито трьох осіб на пропозиції хабаря у 5 млн. дол. США голові Фонду держмайна України Д. Сенниченко.
Дуже добре, що НАБУ попередило факт корупції саме по заяві Голови ФДМУ Д. Сенниченко. Але я пропоную розглянути цю історію про хабар та дії в цей час Д. Сенниченко по ОПЗ (АТ «Одеський припортовий завод»).
З повідомлення НАБУ ми дізналися, що до Д. Сенниченко з пропозицією хабаря за адміністративний ресурс звернувся його знайомий Сергій. Підкреслюю — знайомий, який знав Д. Сенниченко і з яким Голова ФДМУ знаходив час та бажання спілкуватися у ресторанах, тож достатньо знайомий. Можна припустити, якщо знайомий пропонує «схему» та хабар, тоді виходить, що Сергій добре знаючи Д. Сенниченко був впевнений, що питання вирішиться саме таким чином. Тож така впевненість у Сергія — із особистого досвіду стосунків з Д. Сенниченко чи з наявності інформації про такі випадки в минулій діяльності свого знайомого?
Хабар пропонували за призначення керівником ОПЗ «свою» людину та за укладання контрактів на поставку газу від «своїх» компаній.
Перший запис зустрічі Д. Сенниченко та його знайомого Сергія з товаришами відбувся 06 грудня 2019 року, а 27 грудня 2019 року вже конкретно обговорюють пропозиції та можливості. На цій зустрічі щодо призначення керівника ОПЗ Д. Сенниченко звертає увагу співрозмовників на те, що для призначення на цю посаду буде проводитися конкурс та в ньому треба прийняти участь.
Зверніть увагу — 27.12.2019 року Д. Сенниченко визнає єдиний шлях призначення керівника ОПЗ — по результатам конкурсу.
Наступна зустріч відбулася 26.01.2020 року. Але в цей час розпорядженням КМУ від 24.01.2020 року№ 46-р було погоджено призначення Синиці М. І. виконуючим обов’язків директора ПАТ «ОПЗ». Але до цього, в розмові Д. Сенниченко казав про конкурс на керівника, вони домовилися про 1 млн. доларів, але вже відбулося призначення іншої людини без конкурсу виконуючим обов’язків. Д. Сенниченко наголошує, що призначення в.о. тимчасове, тому що треба було замінити старого директора.
Для розпорядження КМУ є встановлений порядок подання та прийняття і термін біля місяця. Тобто знайомство з кандидатом проходило раніше грудня 2019 року, до прийняття рішення про призначення в.о. М. Синиці. Д. Сенниченко називає це тимчасовим рішенням і навіть переконує в цьому Прем’єра, а саме, що керівником ОПЗ — специфічного великого заводу хімічної галузі, який знаходиться в скрутному становищі треба тимчасово призначити людину, яку потім звільнять.
Я припускаю, що люди, які займаються поставками газу трошечки розуміють про порядок призначення керівників державних підприємств через погодження КМУ. Вони на зустрічі 27.01.2020 року (через 3 дні після призначення в. о. керівника), як не дивно, продовжують обговорювати питання щодо заміни керівника ОПЗ, укладання договорів по газу та алгоритм надання хабарю. І в додаток до цього 29.01.2020 року дають аванс 50 тис. доларів за визначення питання у невизначений час.
Виникає друге питання, кого знайшов Д. Сенниченко на посаду керівника ОПЗ та чим було мотивовано призначення в. о директора Синицю М. І.?
Для цього розглянемо декларації Синиці М. І. перед звільненням від 15.05.2019 року та повідомлення про суттєві зміни в майновому стані від 28.01.2020 року.
15.05.2019 року М. Синиця (перед звільненням) зазначає свою посаду — в. о. директора ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство».
По даним сайту Опендатабот М. Синиця був в. о. директора цього ДП у сфері геодезії з 2016 року по 27.03.2019 року, але декларацію перед звільненням надає 15.05.2019 року. Бачимо, що у М. Синиці є досвід бути тривалий час виконуючим обов’язків директора, тобто досвід бути тимчасовою людиною призначеною на посаду керівника та ще у сфері геодезії.
В повідомленні про суттєві зміни від 28.01.2020 року М. Синиця знову зазначає займану посаду в. о. директора ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство». Таке враження, що М. Синиця не знає, що він був звільнений 27.03.2019 року та не знає, що 24.01.2020 року був призначений в. о. директора ПАТ «ОПЗ».
Далі в Декларації М. Синиці зазначено, що він є бенефіціарний власник 4 товариств, три з яких працює у сфері харчування та ресторанного бізнесу і є власником торгової марки «Два Гуся». По інформації з сайту корпорації ОМЕКС з’ясовується, що М. Синиця є голова правління корпорації та ця корпорація має мережу ресторанів «Два гуся» (17), піцерії «Фелічіта» та суші-кафе. Також дивно те, що в декларації він зазначає 3 рази заробітну плату за основним місцем роботи, одне із яких ДП, а по двом іншим не зазначає назву підприємства. Відомо, що в нашій державі за основним місцем роботи можна працювати тільки на одному підприємстві, а в інших підприємствах — за сумісництвом.
Саме М. Синицю, з досвідом роботи у сфері геодезії та ресторанного бізнесу, Д. Сениченко запропонував на посаду керівника ОПЗ в статусі «тимчасової людини» — на унікальне у всьому світі підприємство у сфері хімічної галузі, яке знаходиться в важкому фінансовому стані, готується до приватизації та на сьогодні потребує кризових менеджерів високого рівня. І з цією яскравою та виваженою пропозицією від Д. Сенниченко, як «від фахівця в приватизації та управління ДП» щодо призначення М.Синиці погодився наш Прем’єр А. Гончарук — «фахівець в економіці».
Виникає багато питань. Чому Д. Сенниченко відмовився від хабаря для призначення досвідченої людини в роботі ОПЗ і при цьому поставив керівником людину зі сфери ресторанного бізнесу, яка не має ніякого відношення до хімічної галузі. Чому голова ФДМУ, усвідомлюючи важливість отримання найбільшої ціни при приватизації ОПЗ, виконує такі незрозумілі кадрові призначення та дає згоду знайомому на перемовини про отримання хабаря за призначення керівника? І ще дуже багато питань в цій історії.
Ці всі питання по цій історії виникли в зв’язку з тим, що за 100 днів керівництва ФДМУ в ЗМІ неодноразово висвітлювалися факти по призначенню в три наглядової ради обленерго людини, яка проходить по кримінальному провадженню щодо одного із обленерго та факти непрозорості проведення конкурсів.
Тому, громадяни, слідкуйте за приватизацією, бо це не тільки розвиток Держави та збільшення інвестицій, а як вбачається ще може бути джерелом боргів, які ми з вами будемо віддавати.
Треба нам контролювати дії влади, не давати їм можливості порушувати законодавство та права громадян, знати та боротися за свої конституційні права, за прозору приватизацію, за надходження до бюджету та боротися проти свавілля чиновників.
Чи стане громадянин джерелом влади залежить від кожного з нас.