20.09.201862730

У попередній статті «Громадська вбиральня як схема заволодіння землею у столиці», ми звернули увагу читачів на схемі відчуження комунального майна без жодних умов та зобов’язань, що призводить до втрати об’єктів соціального призначення.
Не байдужі кияни, посилаючись на факти викладені в статті, звернулись до Київської міської ради із заявами щодо виправлення становища та повернення громаді майна (вбиральні).
Київрада не найшла ні чого кращого, як відправити ці заяви безпосередньо до Департаменту комунальної власності Київської міської державної адміністрації, який й здійснював цю «приватизацію».
 



 
Як видно з відповіді Департаменту - приватизацію він не проводив, а лише здійснив відповідні організаційні заходи щодо підготовки до приватизації приміщень цієї вбиральні та для цього провів аукціон та уклав договір купівлі-продажу! Як кажуть, «я не я, та хата не моя!»
 
При цьому, Департамент хоч не заперечує, що ці «організаційні заходи» проводились із порушенням законодавства, але чомусь перевіряти законність приватизації повинні лише правоохоронні органи, так як у нього не вистачає компетенції виправити власні «помилки».
Але якщо зазирнути до Положення про Департамент комунальної власності (у новій редакції), затвердженого розпорядженням Виконкомом Київради (КМДА) від 04.03.2016 № 121, то виникають питання, хто повинен «здійснювати захист майнових прав територіальної громади міста Києва» (пункт 6 частини 4 (Основні завдання Департаменту) цього Положення) та «здійснювати контроль у сфері організації та проведення приватизації, відчуження майна, що належить територіальній громаді міста Києва» (пункт 7 часини 4 Положення).

Зрозуміло, що за це вони лише отримують зарплату, зауважте з наших з вами податків, а виконувати «ці завдання», мабуть будемо ми з вами.
 
Журнал й надалі буде сприяти активним громадянам в питаннях повернення громаді незаконно відчуженого майна.