“Інклюзивна освіта — рівень свідомості нації” - Марина Порошенко

Інклюзивне навчання часто вважають альтернативою інтернатній системі, за якою діти з особливими освітніми потребами (ООП) навчаються в спеціальних закладах освіти, тобто інтернатах та змушені в них проживати через їх територіальну розгалуженість.

В широкому сенсі інклюзивна школа — це заклад освіти, який забезпечує всім учням рівну освіту, адаптує навчальні програми та плани, фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг, створює позитивний клімат у шкільному середовищі. У інклюзивному середовищі кожна дитина повинна почувати себе безпечно та мати відчуття приналежності до колективу.

Значним меседжем з прийняттям законодавства з інклюзії в Україні було виділення значного державне фінансування на створення умов для дітей з ООП, а це сотні мільйонів гривень кожного року. Але як та нащо витрачались ці кошти можуть розказати лише батьки таких діточок, які зіткнулись з пафосом обіцянок і реаліями сьогодення.

Нагадуємо, що підставою для організації класу з інклюзивним навчанням є заява батьків або законних представників дитини з ООП, яка підкріплена висновком психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК).

На жаль, батькам часто доводиться мати справу з тиском та небажанням чиновників йти назустріч.

І так для проби дитина з ООП, вчиться в одній із шкіл м. Києва з 3 класу, близько 1 місяця. Дитина навчалась в цій школі від Департаменту освіти і науки м. Києва, який мав інформацію, де саме є інклюзивні класи по місту. В цей період — навчання проходило з порушенням законів про інклюзію, так як вчителі не були забезпечені (адміністрацією) засобами візуалізації для викладання уроків дітям з ООП, наочними посібниками і нічого крім книжки і шкільної дошки не використовували в навчанні, а також кількість дітей з ООП в класі не відповідало нормам ДБН.

У зв’язку з невдалою пробою, дитина вимушена перейти до іншої школи № 41 у 2 клас, так як вона була ближче до місця проживання на той момент і там теж був інклюзивний клас.

Навчаючись у школі № 41, в інтересах дитини, батьки зверталися за допомогою у Всеукраїнський фонд «Крок за кроком», так як саме цей Фонд позиціонує себе, як перші хто втілював ідеї інклюзії.

Представники Фонду приходили в школу № 41, так як там не знали, як навчати дітей з важкими ООП. Саме там Юлія Найда, представник Фонду «Крок за кроком» намагалася навчити вчителів інклюзії, але коли батьки звернули її увагу на те, що її дії в школі не ефективні, висловилася, пустивши сльозинку: «А Ви спробуйте самі впровадити інклюзію в школах і пройти мій шлях, коли Я зверталася особисто до Соросу за підтримкою і провела стільки роботи і домоглася всього з Фондом...»

Все, що отримала дитина — ксерокопії (чорно-білого кольору) підручників 2 класу спеціальних шкіл. Як навчали педагогів не відомо.

Далі зі зміною місця проживання Департамент освіти м. Києва дав направлення вчитися в інклюзивний клас школи № 168, так як школа сама відрапортувала про наявність (інклюзивного) класу, незважаючи на те що кількість дітей з ООП в цьому класі більше норми.

Так за період навчання, школа ні разу не склала індивідуальні програми навчання дитини, тобто не адаптувала навчання під його потреби, як вимагають норми освіти.

У 2017-2018 роках Марина Порошенко стала, куратором інклюзивної освіти в Україні, так як створений Благодійний Фонд Порошенка став активно брати участь в інклюзії. Дитина була задіяна на зйомках в піар компанії Фонду.

Ну і як це допомогло дитині чи взагалі школі? Ніяк.

Щорічно обсяги фінансування Фонду становили близько 700 млн. гривень. На ці кошти можна було багато чого зробити, наприклад забезпечити впровадження інклюзії по всій країні, а не тільки для показухи в деяких школах столиці. У 2017 році прийнято законодавство про навчанні дітей з ООП за рахунок субвенцій. А де гроші? Чи правильніше, де інклюзивні класи?

Дитина з початку навчання, як і весь його клас, навчається без засобів корекції. При цьому виявилося, що школа в 2017 та 2018 роках закупала засоби корекції на суму понад 1 млн. грн, але звісно ніхто нічого не бачив.

На початку 2018-2019 навчального року школа повинна була скласти індивідуальну навчальну програму і план розвитку для дитини, а склали її за місяць до кінця навчального року. Згідно з наказами МОН, у школі повинна була збиратися команда психолого-педагогічного супроводу дитини з залученням батьків дитини, але жодного разу цього зроблено не було.

Усі рекомендації з боку батьків, щодо адаптації учнівського місця, класу, обладнання з ПЕРЕЛІКУ МОН та рекомендацій, зокрема, з книги М. Порошенко та інших, для потреб дітей з ООП, школою були проігноровані.

Почали створюватися місцеві Інклюзивно-ресурсні центри (ІРЦ), такі собі спеціальні центри, куди Департамент освіти м. Києва розпочав призначати «своїх людей». Так як дитина потребувала допомоги батьки звернулися до Вишгородського ІРЦ для складання висновків і подальшої передачі документів в школу № 168. На цей час Оболонський ІРЦ № 5 ще не був відкритий. У літку 2019 року висновок ІРЦ був переданий в школу.

В Оболонське управління освіти батьки звернулися з проханням забезпечити виконання висновку ІРЦ, на що отримали відповідь, що в 2019 році коштів для придбання засобів корекції для дітей з ООП відсутні.

А МОН на той час інформувало, що Києву виділено кошти для таких дітей.

Також особиста зустріч з директором Департаменту освіти Оленою Фіданян, дала тільки результат невиконаних обіцянок. Перевірка школи № 168, щодо забезпечення дітей з ООП в навчанні засобами корекції з державних субвенцій так і небула проведена.

Зустріч батьків з директором школи Наталією Кравчук перед новим навчальним роком, щодо виконання висновків ІРЦ, закінчилась зухвалістю та хамством керівника.

Після скарги в Управління та Департамент освіти, у школі розповсюджується інформація нібито батько дитини «побив» секретаря школи.

Звернення батьків до керівника Управління освіти, Наталії Вахнюк закінчуються їх цькуванням та психологічним тиском у школі.

Результат звернення батьків до Керівника експертної групи Департаменту інклюзії МОН Лариси Самсонової, стало початок цькування вже дитини (булінг), що є кримінальний злочин.

Департамент і Управління освіти займають сторону керівництва навчального закладу, батька дитини не пускають до школи, при тому що дитина з ООП вимагає постійного супроводу.

Батьки домовляються з телеканалом «КИЇВ», що буде репортаж про булінг дитини, натомість телеканал висвітлює тільки гарні новини про діяльність школи та чудове керівництво.

Чергові звернення батьків в МОН, Управління та департамент освіти Києва, в КРУ, казначейство, архітектуру та Омбудсмену залишаються без уваги.

При створенні у школі команди супроводу дитини, ігнорується обов’язкові умови входження батьків які є учасниками освітнього процесу.

Над батьками відкрито глумляться, пропонують переробити висновок ІРЦ.

Прохання батьків ознайомитись з індивідуальною програмою розвитку дитини, з відображенням результатів навчання, знову ігноруються.

Достукалися до освітнього омбудсмена, але недоліки помічає дрібні, а такі як тренажерний зал за субвенції для дітей з ООП — в оренді, не бачить. Результат перевірки — рекомендації, які ігноровані школою.

Як ми бачимо, не з освітнього процесу, а з боротьби батьків дитини з ООП, за цільове використання державних субвенцій та підтвердження реалізації оголошених програм Мариною Порошенко і фондами, такими як «Крок за кроком» — глобальна профанація пов’язана з масштабною корупцією, результатом якої є розкрадання великих цільових ресурсів.

Із цієї історії незрозумілі слова: «Інклюзивна освіта — рівень свідомості нації» — проголошені Мариною Порошенко.

Нуччо Ордіне, професор італійської літератури в Університеті Калабрії наголосив «Учні не судини, які потрібно наповнити знаннями. Вони людські істоти, яким для ефективного засвоєння знань потрібно спілкування з учителем, з товаришами по навчанню, а не технології. Через комп’ютерний екран знання не можуть бути ні передані, ні сприйняті по-справжньому».

AlertsSich