Куяльник – курорт чи Богом забуте місце?

І головною причиною називають відсутність тих самих земель. А так чи це? Можемо навести декілька прикладів зворотного.

11 липня 2019 року рішенням сільського голови Августівської сільської ради Біляївського району Таран Оленою Георгіївною (за № 533/Р-XXXXX-VII) передано у власність Блащуку Олександру Івановичу земельну ділянку під кадастровим номером 5121080300:03:001:1134. Цей громадянин лише по якомусь збігу обставин є співробітником сільради, за сумісництвом займає посаду місцевого інспектора по взаємодії з правоохоронними органами та благоустрою, хоча мешкає в іншому селі. Це лише випадковість і сільрада керувалась конституційним правом кожного громадянина отримати безоплатно до 0,25 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Все це так і залишилось би невідомим для широкого загалу, але є МАЛЕНЬКА дрібничка, дана ділянка розташована в охоронній зоні об’єкта культурної спадщини: системи підпірних стін, сходів, арки та спуску з урвища, а цей комплекс споруд є частиною курорту державного значення «Куяльник».

Для «пізнайок» — ця ділянка знаходиться на краю села Латівка (у минулому — Котовка), навпроти будинку за адресою: вул. Лиманна 1, у безпосередній близькості до урвища — схилу Жевахової гори, підпірної стіни, що підтримує Куяльницьку арку та побудована із ракушняка.

Навіть не знаному з будівництвом чи геологією зрозуміло, що будівництво на цій території несе загрозу пошкодження та руйнування усього комплексу об’єктів культурної спадщини, пам’ятки інженерного мистецтва місцевого значення. А також — втрату цього місця, який є суспільно-важливим, туристично-цікавим та популярним, як для місцевих жителів, так і туристів (це прекрасний оглядовий майданчик, з якого відкривається панорамний вид на Куяльницький лиман, санаторії, арку). І, найважливіше, може нести небезпеку життю та здоров’ю громадян, адже ця ділянка насипна. Земля туди була звезена ще під час розробки котловану місцевого будівництва — дитячого садочку у селі Латівка.

Зрозуміло, що жителю іншого міста ця місцина не здається особливою, але кожне місце в країні, якщо її віднесено до пам’яток, потребує захисту.

Ця сама ділянка розташована на краю урвища, таким чином, є значний ризик зсувів ґрунту та виникнення інших негативних (екзогенних) геологічних процесів, у разі проведення на ній будівельних робіт.

Про факт доброчинності з боку сільського голови місцеві жителі дізналися лише коли невідомі розпочали підготовчі роботи для будівництва із застосуванням важкої техніки. Зрозуміло, що на вимоги жителів пред’явити будь-які дозвільні документи на будівництво, ні хто нічого не надав. А тоді небайдужі мешканці села Латівка, визвали поліцію та розпочали власне розслідування, у ході якого й було встановлено, що власником ділянки став Блащук О. І.

Виникає багато запитань: чому сільська рада не провела достатнього аналізу законності виділення цієї ділянки у приватну власність; чому не врахувала особливостей його розташування; чому забули про охоронну зону пам’ятника культурної спадщини та інші чому? Ризик негативних наслідків — появи зсувів, обвалу частини гори, пошкодження Куяльницького комплексу культурної спадщини — занадто серйозний, аби ним нехтувати.

Окремо необхідно зазначити, що для подальшої забудови ділянки не були проведенні розрахунки щодо будівництва на штучного насипу, що передбачено ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також щодо можливого впливу на старовинні інженерні конструкції підпірної стіни схилів Куяльницької арки, які побудовані ще в середині 19 століття і входять до меж охоронної зони пам’ятника архітектури та не були розраховані на зведення на них будівель. Тож, навіть за умови оформлення проектної документації за умови корупційного чинника, такий об’єкт не може отримати позитивний експертний висновок.

Довідка. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» цей об’єкт класифікується як об’єкт зі значним класом наслідків СС3. Отже, згідно зі ст. 34 та 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник мав право на виконання підготовчих та будівельних робіт на об’єкті, тільки після отримання дозволу на виконання будівельних робіт, який видає Державна архітектурно-будівельна інспекція в Одеській області.

Для отримання такого дозволу, замовником повинна була бути надана документація відповідно затвердженого переліку, в тому числі проектна документація, що згідно із ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розробляється на підставі вихідних даних (ст. 29 містобудівні умови та обмеження). А п. 4 цієї статті, зокрема, зобов’язує проведення обов’язкової експертизи, в т. ч. з питань: екології, техногенної, безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки. Також відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» даний об’єкт підлягає й оцінці щодо впливу на оточуюче середовище.

Офіційне прохання місцевих громадян до голови місцевої сільради, пані Таран, виділити іншу ділянку у користування було проігнороване. Навіть звернення місцевих активістів до посадовців різних рівнів нічого не дало.

А сільська голова надала очікувану відповідь, що скасувати своє рішення не може, бо це буде порушенням Закону, а будь-які спори вирішуються лише у судовому порядку. Так би всі посадові особи захищали права громадян. На превеликий жаль, визнати та виправляти власні помилки, навіть попри явні порушення низки законів, місцева сільська голова не хоче.

Лише завдяки рішучої громадянської позиції, небайдужості та постійні офіційні зверненнями до місцевої, районної та обласної адміністрацій, поліції, прокуратури та всіх можливих служб і органів жителі спромоглись призупинили проведення подальших робіт на цій земельній ділянці.

Департамент культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської ОДА (листом від 16.09.2019 р. № КО-42/01-18/156) підтвердив, що ця ділянка, як частина захисного комплексу, прийнята під охорону держави. А також ясно та чітко зазначено про те, що на цій ділянці заборонено проведення будь-яких будівельних, меліоративних, шляхових та інших робіт, які можуть привести до руйнування, знищення чи пошкодження об’єктів культурної спадщини.

Тому виникає питання законності передачі у приватну власність саме цієї земельної ділянки. «Новий» господар побачивши, що місцеві жителі мають намір боротися за збереження Куяльницького комплексу та слідкують за будь-якими діями на ділянці, призупинив подальші роботи.

А поки пройдуть суди, від об’єкту національної спадщини може залишитися лише спогад!

На сьогодні залишаються без відповіді ще багато питань.

Яким чином забудовник може планувати будь-яке будівництво на шарі насипного ґрунту? Якщо для передачі навантаження від будівлі планується використати палі, то це призведе до пошкодження конструкції підпірної стіни Куяльницьких схилів, через що можливе її руйнування з подальшим зсувом ґрунтів.

Навіщо було захоплювати саме цю ділянку? Разом із зсувом ґрунтів можуть постраждати прилеглі будинки, а також об’єкти, розташовані внизу урвища, де вже знаходяться будинки та інфраструктура Куяльнику. Тобто, постраждати можуть і місцеві жителі, і туристи.

Забудова цієї ділянки блокує доступ до схилу, підпірної стіни Куяльницького комплексу, ускладнює заїзд та виїзд авто, прохід із/на вулицю Лиманну.

Чи є у замовника дозвіл на виконання будівельних робіт? І якщо він є, то це є порушенням законів, а винні в наданні злочинних дозволів повинні нести відповідальність! Якщо ж немає, то несе відповідальність лише забудовник.

Хто зобов’яже забудовника виконувати ці вимоги? А саме: армувати круті укоси геосинтетичними сітками і каркасами; раціонально проводити увесь комплекс робіт по зведенню будівлі, враховуючи несприятливі умови та згадані загрози, із застосуванням залізобетонних поясів та облаштуванням деформаційних швів.

В час коли система контролю в будівництві реформується і на часі знайти відповідального є неможливим.

І, головне, чому уникне відповідальності сам орган місцевого самоврядування, халатність та необдумане рішення якого створили цю проблему? Адже, тепер, судячи зі всього, відповідальність ляже повністю на власника ділянки... якого сільська рада винахідливо підставила «під удар». А незаконне будівництво, може призвести до зсувів, що в свою чергу є загрозою життю та здоров’ю громадян.

А чи готова громада та громадяни мовчи спостерігати, як знищують здобутки попередніх поколінь, за байдужістю та бездіяльністю влади, споглядаючи на новітні архітектурні та культурні «досягнення»?

І коли всі українці, нарешті, стануть на захист своєї пам’яті, увіковіченої у «камені»?

B&K