Репост - крок до змін! Розкажіть друзям про журнал
Головна/Статті

Чи відповідатиме головнокомандувач за зраду своїх підлеглих?

Чи відповідатиме головнокомандувач за зраду своїх підлеглих? - Корупціонер в Україні
46010

Останнім часом багато публікацій про пограбування армії, крадіжки та неефективне використання ресурсів ЗСУ, яка була запроваджена попередньою владою, але продовжує діяти і на теперішній час.

По всяк час, мова й де про Головне управління майна та ресурсів Міністерства оброни України, на яке й покладене завдання управляти державними підприємствами, що здійснюють ремонт озброєння, іншим майном та земельними ділянками МОУ (Начальник Головного управління — полковник БІКЧАНТАЄВ Олександр Борисович).

Довідка: Попередня посада полковника БІКЧАНТАЄВА О. Б. — заступник начальника Головного управління військової служби правопорядку Збройних Сил України з кадрових питань.

Як відомо, після підписання Україною ще в 1994 році Будапештського меморандуму велика частина озброєння підлягала утилізації. Але утилізація озброєння продовжується й надалі, це звична практика, зокрема, протягом 2012-2013 років у військових частинах Збройних Сил за результатами робіт з утилізації, було накопичено 100 авіаційних двигунів (переважна кількість яких призначались для винищувачів та бомбардувальників).

Під час утилізації авіаційної техніки утворюються деталі, вузли та агрегати як придатні так і непридатні до подальшого використання. При цьому, всі зазначені двигуни були визнані непридатними для подальшого використання, хоча саме це визиває багато запитань та залишається дуже спірним. Але чомусь лише в 2016 році за «клопотанням» деяких зацікавлених структур постало питання реалізації металобрухту цих двигунів (двигуни знаходились ще в нерозібраному стані). Та чомусь реалізацію унікальних металів, з яких були виготовлені двигуни, планувалось здійснити за ціною звичайного металобрухту.

І лише завдяки громадськості та розголосу вдалось зупинити цю оборудку, але нажаль подальша доля цих двигунів невідома.

У 2015 році з метою уникнення можливих втрат державного майна (у вигляді брухту дорогоцінних металів), Міністром оборони України було прийнято рішення щоб віддавали брухт дорогоцінних металів на переробку виключно відповідним державним підприємствам. Але починаючи з 2018 року, після призначення полковника БІКЧАНТАЄВА О. Б. начальником Головного управління майна та ресурсів (за «заслуги» чи «фаховість» з питань управління державним майном), чомусь знов організація такої роботи почала стрімко змінюватись в бік підприємств приватної форми власності, тим більше успішно.

Нагадаємо читачам ще в далекому 2005 році була спроба приватизувати одне з державних підприємств з переробки брухту дорогоцінних металів, а саме ДП «Дніпро — ВДМ» та й зараз ідея приватизувати такі підприємства не полишає можновладців.

Зрозуміло за рахунок чого приватні підприємства отримують шалені прибутки, за рахунок державної скарбниці, до якої надходить після переробки менше дорогоцінних металів.

Ще в 2018 році заступник Генерального директора Концерну «Техвоєнсервіс» у відкритому листі звинувачував керівництво зазначеного управління в розкраданні державного військового майна, в т. ч. реалізація тим самим БІКЧАНТАЄВИМ О. Б. інших видів брухту за заниженими цінами.

Що це як не звинувачення в зраді.

Частина 1 статті 111 Кримінального кодексу України визначає покарання за державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Все, що робиться на користь ворога, під час війни, це зрада, красти військове майно — зрада, доводити до банкрутства підприємства по ремонту озброєння — зрада, не додавати до державної скарбниці дорогоцінні метали — зрада, списувати техніку та озброєння, а після ремонту продавати його на сторону — зрада.

Але де хоч натяк на розгляд цих обвинувачень військовою прокуратурою. Тиша. Очікували, що головнокомандувач залишиться й так само можна буде і надалі красти. Так, тому що жодного «гучного» хоча б звільнення чи подання у відставку.

Чи відповідає за це Міністр оборони? Напевно, так. А якщо ВЕРХОВНА, в нашому випадку, зРАДА не знімає міністра, то бере вона, точніше вони — депутати, на себе провину за стан забезпечення армії, за все що робиться генералами та їх підлеглими?

Так може, як каже новий головнокомандувач, одягти на них закуплені ними бронежилети та відправити на передову?

Керівництво держави змінилося, але нажаль, «зрадники» залишаються при владі та продовжують саботувати зміни. Але ворог не пройде. Слава Україні!

AlertsSich

Поділиться в соціальних мережах: