Репост - крок до змін! Розкажіть друзям про журнал
Головна/Статті

«Група Лісника» та прокурорський фарс. Частина друга. Повернення блудного паспорта

«Група Лісника» та прокурорський фарс. Частина друга. Повернення блудного паспорта
19710

Уявіть собі на хвилину, що ви живете без паспорта, а вам потрібно:

— влаштуватися на роботу;

— отримати рекомендований лист;

— записатися в поліклініку;

— орендувати квартиру;

— з’їздити в інше місто;

— оформити банківський рахунок і карту;

— відвідати судове засідання;

— ...

Представили? А тепер уявіть, що люди жили так майже три роки, про що було викладено у статті «Група Лісника» та прокурорський фарс«. Нагадаю: ми зупинилися на тому, що всі фігуранти «справи Лісника» отримали свої документи назад — окрім Ольги Шевельової («Хільди»), документ якої поїхав до Овруча. І ось слідчий Олексій Богдан повідомив довгоочікувану новину: паспорт повернемо, приїжджайте.

Адвокат Сергій Тимощук узгодив по телефону час, коли він зі своєю клієнткою може приїхати до слідчого Богдану і забрати документ. У розмові Богдан згадав про те, що провадження у справі про нібито переправлення Шевельов через кордон вже закрито.

Вважаючи, що справа залишилася за малим — приїхати і забрати, Ольга з Сергієм відправилися в Овруч рано вранці 21-го травня. Слідчий Богдан зустрів їх радісно і відразу ж запропонував Шевельовій дати пояснення з приводу свого нелегального переходу.

— Спочатку паспорт, — хором відповіли Шевельова і Тимощук.

— З паспортом проблема ... — зам’явся Богдан.

— Тоді 63-тя, — так само злагоджено відгукнулися Ольга і Сергій, маючи на увазі право відмовитися від дачі показань проти себе самого, яке при бажанні дає можливість відмовитися від показань взагалі — як мінімум, в ситуації, коли пропонується розповісти про події, безпосередньо пов’язані з оповідачем.

І тут слідчий Богдан повідомив, що паспорт він віддати не може. Буквально за годину до прибуття відвідувачів він отримав розпорядження паспорт не віддавати.

— Але ви ж вчора сказали приїжджати і забирати!

— Ну ...

— Ви ж сказали, що справа закрита!

— Ситуація змінилась...

— Паспорт визнаний речовим доказом?

— Ні, але...

— Де ваше начальство?

— Зараз подзвоню...

Не будемо переповідати всі наступні діалоги. Слідчий то виходив з кабінету з телефоном в руці, то повертався, то вирушав кудись в надра відділу. В результаті він повідомив, що начальство з Шевельовою і Тимощуком зустрітися не може. Якщо вони мають бажання, можуть сходити до процесуального керівнику — прокурору, але він їм точно нічого не скаже, що паспорт він повертати не буде. На прикінці слідчий запрпонував спробувати домогтися повернення документа через суд. Ніяких виразних обгрунтувань щодо заяви надано не було.

Овруцька прокуратура розташована в тій же будівлі, що і районний суд. Прокурор насправді нічого не сказав відвідувачам, тому що — незважаючи на те, що протягом півтори години постійно відповідав на дзвінки слідчого Богдана, — абсолютно несподівано виявився на судовому засіданні, як повідомила, притримуючи двері кабінету, його секретар. Залишалося тільки написати скаргу на ім’я слідчого судді і відправитися додому.

Стало зрозуміло, що гостре небажання слідчого Богдана повертати паспорт обумовлено не його особистим рішенням. Розпорядження йшло зверху, і невідомо, від кого саме. Ольга зрозуміла, що в суді їй буде потрібна підтримка.

Тому на засідання, призначене на 27 травня, прибули не тільки Шевельова і її адвокат Тимощук, а й люди, які погодилися витратити свій час заради того, щоб незаконні дії поліції були припинені. Серед присутніх виявилися п’ятеро ветеранів бойових дій з ДУК ПС.

Зліва направо: перший ряд — адвокат Сергій Тимощук, Ольга Шевельова («Хільда»); другий ряд — Павло П’ятаков («Рагнар»), «Вага», волонтер-санінструктор Анастасія Леонова; третій ряд — Максим Бутко («Макс»), «Малий»

Зліва направо: «Малий», «Рагнар», Сергій Тимощук, «Хільда», «Макс», «Вага»

Справа потрапила до судді Аллі Гришковець. Не можна не згадати те, з якою щирою участю суддя і її секретар Лариса Павленко поставилися до Шевельової і її історії. Суддя уважно слухала пояснення Ольги та Сергія Тимощука (ні слідчий Олексій Богдан, ні прокурор Олександр Дрогальчук в суд не з’явилися). Хоча суддя і отримала наручно матеріали злощасної справи про переправлення невідомо ким Хільди через кордон, показати їх учасникам засідання вона не мала права. Але озвучена деталь, дуже здивувала присутніх: паспорт, який як незадовго до того повідомив слідчий Богдан, не був речовим доказом, раптово став таким. Відповідне рішення було винесено дуже оперативно.

Оскільки слідчий і прокурор, належним чином повідомлені про судове засідання, не з’явилися без пояснення причин, в засіданні була оголошена перерва до 23-го травня.

Через день — 29 травня — більшість учасників попередньої поїздки і журналіст Сергій Новіков, який зацікавився цією дивною історією, прибули до Овруча, що став більшості учасників поїздки вже добре знайомим. Слідчий Богдан знову не з’явився (повідомивши суду, що він зайнятий в іншому кримінальному провадженні, хоча пізніше з’ясувалося інше), однак в засіданні взяв участь його процесуальний керівник — прокурор Олександр Дрогальчук. Він висловився про те, що паспорт Шевельової овруцькій поліції потрібніше, ніж їй самій, тому що є речовим доказом. Яким чином паспорт може щось довести в ситуації, коли кордон перетиналося пішки через болото, прокурор НЕ пояснив. У свою чергу, адвокат Тимощук розгорнуто обгрунтував незаконність утримання паспорта органами правопорядку.

Незабаром суддя винесла рішення: зобов’язати слідчого Олексія Богдана віддати Ользі Шевельовій її паспорт на відповідальне зберігання, попередньо зробивши для слідства завірену копію з документа. Таке рішення повністю задовольнило всіх присутніх (думка прокурора невідома, оскільки під час перерви він покинув засідання).

Вирішили, щоб не їхати знову в далеку дорогу, отримати паспорт відразу, дочекалися вручення короткого судового визначення на руки (повний текст вручається через кілька днів після засідання). У подальшому з’ясувалося, що слідчий Олексій Богдан знаходиться на похоронах, але години через півтори підійде. Стали чекати його появи.

Через дві години Богдан з’явився. Намагаючись дихати в сторону (від нього йшов сильний запах алкоголю — зазначу, забігаючи вперед, що від ідеї викликати наряд і засвідчити сп’яніння слідчого — в суді в робочий час — відмовилися не без коливань, і тільки з поваги до сумного приводу, по якому слідчий був відсутній на засіданні), він отримав свою копію ухвали. Однак, до обурення гостей з Києва, повертати паспорт слідчий знову не захотів. Він почав бурмотіти щось про те, що нехай паспорт віддає канцелярія суду, перебігав з кабінету судді в канцелярію, з канцелярії — в прокуратуру (розташовану, нагадаю, на другому поверсі того ж будинку) і вів себе не зовсім адекватно.

Дзвінки по телефону начальству і втеча в кабінет прокурора — не виправдання для офіційної особи, що не бажає виконувати законне рішення суду яке не підлягає оскарженню. Тому розмірене життя овруцької прокуратури було злегка порушено: в її приміщення рішуче зайшли «правосекі» — ветерани війни з російськими окупантами — і представник преси.

— Куди ви? .. — долинули стурбовані вигуки з кабінетів, поки група йшла по коридору. — Хто ви?!.

— Громадяни України, — відповіли відвідувачі, заходячи до приймальні прокурора Дрогальчук.

Після недовгих і цілком врівноважених сперечань вся компанія, включаючи і вкрай засмученого слідчого, знову спустилася на перший поверх — в приміщення суду. У коридорі їм зустрівся співробітник прокуратури, який напевно займає досить високий пост.

— Богдан, що відбувається? — неголосно сказав він. — Віддайте паспорт.

... І Олексій Богдан віддав. Ольга Шевельова написала розписку, секретар суду зняла копію з багатостраждального документа, і вся прибула з Києва делегація з полегшенням покинула будівлю суду.

— Фотокартку на пам’ять?

— Звичайно. Коли ще буде можливість сфотографуватися з російським паспортом ?!

Що можна сказати наостанок про цю історію? Що без активної участі небайдужих до долі росіянки-добровольця українців, справедливість навряд чи перемогла б. На жаль, робота правоохоронної системи вимагає постійного контролю громадськості, регулярно порушуючи закони, дотримання яких вона покликана забезпечувати.

Кирило Скубренко

Поділиться в соціальних мережах: