П’ятий рік йде «ВІЙНА»

Як політикам не подобається війну на сході називати ВІЙНОЮ. Якщо назвемо по іншому то може й не буде її, ні це потрібно лише бізнесу на чужій крові, іноземцям теж не подобається це слово, тому що заважає торгувати з воюючою державою, потрібно визнавати власну слабкість перед грошима, які важливіше чиїхось життів.

Чим далі від передової, тим більше вражає свавілля чиновників у погонах.

Щоб не бути голослівним достатньо переглянути результати Аудиту ефективності управління об’єктами державної власності та державним майном, закріпленим за державними підприємствами Міністерства оборони України, та використання ними коштів, отриманих на виконання замовлень Міністерства оборони України, проведеного Рахунковою палатою України (рішення РПУ від 26.02.2019 № 4-1).

За результатами перевірки головний «підозрюваний» у скоєні злочинів — Головне управління майна і ресурсів МОУ, про яке журнал вже інформував читачів у статті Чи відповідатиме головнокомандувач за зраду своїх підлеглих?

Достатньо перечитати лише висновки, де першим же пунктом керівництво МОУ звинувачуються в зраді інтересів нашої країни, яка полягає в тому, що під час війни відомство цитуємо: «Міністерство оборони України як уповноважений орган управління не забезпечило ефективного управління об’єктами державної власності, переданими в господарське відання державних підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління». А діяльність Міноборони за результатами моніторингу Мінекономрозвитку оцінюється як «негативне управління». І це лише перший пункт, а їх п’ятнадцять. Тобто під час війни, підкреслюємо «ВІЙНИ», посадовці в погонах дозволяють собі виконувати свою роботу «негативно», а виходить й присягу також. Але щоб не казали про упередженість, журнал спочатку отримав роз’яснення з цього питання від самого міністерства.

З листа МОУ вбачається, що лише на четвертий рік війни в грудні 2018 року міністерство затвердило «Перспективну схему реформування державних підприємств та установ, які перебувають у функціональному управлінні до 2022 року». Вдумаємось йде війна, а визначатись щодо того, які підприємства потрібні для оборони, генерали будуть ще кілька років. Тобто вони гадки не мають, що потрібно військам та на передовій. І в цих «планах», які може виконають може ні, скоротити кількість підприємств з 106 до 45, а наступним етапом є формування концепції розвитку на 2019-2025 роки, тобто вони сподіваються ще керувати будуть дуже довго. При цьому, самим підприємствам (їхнім керівникам) пропонується розробити концепції розвитку, які будуть основою складання стратегічних планів розвитку. А одним з головних завдань на 2019 рік є «продовження виконання заходів, передбачених Стратегічним оборонним бюлетенем України та Матрицею досягнення стратегічних цілей і виконання основних завдань оборонної реформи». Наразі міністерство воює бюлетенями та матрицями, а що? «ворог» навіть не зрозуміє про що йдеться й утаємничувати ні чого не потрібно.

Також міністерство «планомірно» займається укомплектуванням на посади керівників державних підприємств (підпорядкованих йому), а результатом цієї тяжкої праці є ... «збільшення кількості керівників..., з якими укладено контракт». Це можна розуміти так, що до цього часу люди, які відповідають за безпеку та оборону держави, «працюють» навіть без контракту, тобто без жодної відповідальності за свої дії.

Результатом такої «недбалості» з боку посадовців у погонах є прямі втрати бюджету країни на мільйони гривень, так відповідно до пункту 6.1 Висновків Аудиту «керівництво Концерну «Техвоєнсервіс» лише за 2015–2018 роки через несплату до державного бюджету податку на додану вартість і використання його на власне утримання концерн зазнав 25,5 млн. грн додаткового балансового збитку. Такі дії посадових осіб концерну містять ознаки кримінальних правопорушень за статтями 212 (Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) та 212¹ (Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування) Кримінального кодексу України.

Але незважаючи на прямі звинувачення аудиторів, тимчасово виконуючий обов’язки начальника Головного управління майна і ресурсів МОУ полковник НЕТРЕБКО Руслан Аркадійович (начальник — полковник БІКЧАНТАЄВ Олександр Борисович, як бачимо, вирішив на себе не брати відповідальності) у листі до Генеральної прокуратури, жодним словом про цей та інші випадки правопорушень «не заїкнувся». Тут хоч зрозуміло, хто буде здавати своїх «підопічних», вони можуть швидко здати своїх покровителів. А от чому відомство Ю. Луценка та військова прокуратура «не бачить» злочинців, це питання?

За інформацією прокуратури — зафіксовано лише 3 кримінальних проваджень по міністерству й тому не зрозуміло це лише за результатом аудиту чи взагалі по відомству (а лише в пункті 6 Висновків Аудиту «звинувачено» керівництво трьох концернів).

Так як нам громадянам відноситись до тих хто «допомагає» ворогові, хто під час війни розкрадає не просто державне майно, а майно збройних сил?

Їх би роботу оцінити за «законами військового часу», але ж слово «ВІЙНА», ну дуже всім не подобається, при цьому, вони крадуть під час війни, а судити себе бажають за законами мирного часу, коли суддя визначає заставу, наприклад, менше ніж отриманий зрадником хабар.

Але є надія, що буде змінено керівництво МОУ та буде дана належна оцінка всім хто мав до цього відношення, нехай й за законами мирного часу.

AlertsSich