Репост - крок до змін! Розкажіть друзям про журнал
Головна/Статті

У процесі «судилища» по СК «ВОСХОД» - суддя започатковує «схему» крадіжки державного майна

У процесі «судилища» по СК «ВОСХОД» -  суддя започатковує «схему» крадіжки державного майна - Корупціонер в Україні
54250

Знову, про своє відчуття наслідків проведення судової реформи на прикладі справи щодо спортивного комплексу «ВОСХОД», що на вул. Бориспільська, 8.


Саме зараз річ піде про ставлення до дивного рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/18090/173 від 22.07.2020 року судді Івченко А.М. Ми не будемо давати правової оцінки цьому рішенню, але читаючи його та інші документи, порівнюючи факти та висновки, сформуємо своє відношення — довіри або не довіри до цього рішення та до судді.


Коротенько суть справи: в СРСР був завод «Київський радіозавод», який у 1996 році збанкрутився та почалася процедура ліквідації і продажу майна цього заводу. У 2016 році через аукціон спортивний комплекс «ВОСХОД» придбало ТОВ «Київенергоком», а власником БК (будинок культури) «Дніпро» стало ТОВ «Олет груп». Вже чотири роки обидва покупця не можуть користуватися своїм майном — цьому перешкоджають старий користувач СК «ВОСХОД».


Коротенько суть справи: в СРСР був завод «Київський радіозавод», який у 1996 році збанкрутився та почалася процедура ліквідації і продажу майна цього заводу. У 2016 році через аукціон спортивний комплекс «ВОСХОД» придбало ТОВ «Київенергоком», а власником БК (будинок культури) «Дніпро» стало ТОВ «Олет груп». Вже чотири роки обидва покупця не можуть користуватися своїм майном — цьому перешкоджають старий користувач СК «ВОСХОД».


Зараз, читаючи рішення суду спробуємо зрозуміти підстави для визнання суддею СК «ВОСХОД» та БК «Дніпро» безхазяйними. Не дивуйтесь — він визнав це майно БЕЗХАЗЯЙНИМ (стор. 31 рішення).

До відома — відповідно до статті 335 ЦКУ — «Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий».

На сторінці 30 рішення заначено «Однак, як встановлено рішеннями у справах №№ 50/503, 4/440,13/468, 30/438-2/344, що власник у майна (у м. Київ, вул. Бориспільська,8, вул. Бориспільська 10, вул. Привокзальна 12-А), яке займає ГО СК «Восход» відсутній, оскільки таке майно не належить ні державі, ні ДП «ВО «Київський радіозавод, ні будь-якій іншій особі».

О це так новина, суддя вважає, що майно не належить державі і це встановлено чотирма рішеннями суду.

Але при цьому, суддя Івченко А. М в цьому же рішенні на стор. 20 пише: «постановляючи рішення, суд касаційній інстанції дійшов висновку..., а отже спірні об’єкти
є державною власністю (рішення 2007 року).

Може помилився суддя? Так належить державі чи ні, але на стор. 23 знову суддя пише «постановляючи рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку....., а відтак спірні об’єкти є державною власністю...».

Мені здається, висновки що зробив суддя Івченко А. М. на підставі рішень судів касаційній інстанції про визнання державної власності на ці об’єкти — дивні.
Далі знайомимося з рішенням по справі 13/468 від 25.09.2007 року.

ДП «ВО «Київський радіозавод» звернулося в господарський суд з позовом до ДАХК «Київський радіозавод» про повернення майна, що знаходиться по вул. Бориспільській, 9, в м. Києві, а саме: корпус 2, площею 7 886 кв.м та кімнати корпусу, 9 (стор. 2 рішення). Постановою ВГСУ від 22.11.2007 р. рішення господарського суду залишили без змін.
Здається, що ці рішення стосувалися відносно іншого майна, ніж СК «Восход» та й адреса у цього майна інша.

А по справі 30/438-2/344 розглядалося щодо прав власності на частину корпусу 90, площею 4 338 кв. м., розташованою за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9.
Нагадую, що суддя Івченко А. М. приймає рішення щодо СК «Восход» по вул. Бориспільська, 8.

Далі читаємо третє рішення по справі 50/503 від 28.01.2011 року по якому суддя робить висновок — майно не належить ні державі...

На сторінці 9 рішення зазначено: «на думку суду ці об’єкти є державною власністю, але державні органи тривалий час так і не зуміли належним чином їх зареєструвати за відповідними профільними міністерствам чи підприємствами».

Щось я перестав розуміти логіку судді Івченко А. М. та його докази, що майно не державне та його рішення вже почало викликати підозру.

Далі на стор. 32 суддя звертає увагу: «вбачається, що у 1970 роках створений профспілковий комітет з фізкультурного колективу співробітників ДП ВО „Київський радіозавод“, який господарським способом побудував СК за адресою :вул. Бориспільська, 8, будинок культури „Дніпро“ за адресою: вул. Бориспільська, 10....». Але читаємо рішення Арбітражного суду по справі № 15-435 від 12.10.1999 року: «матеріалами справами установлено: будівництво Ск «Схід» проводилося на замовлення та за рахунок ВО "Київський радіозавод«...Відповідачем (ВО «Київський радіозавод») також надані суду документи, що підтверджують будівництво СК «Схід» за свій рахунок«.

Тобто, до суду надавалися документи, що ці об’єкти побудував саме завод, але суддя Івченко А. М. сам собі вирішив, що їх побудував профспілковий комітет та про це написав у своєму рішенні.


Рухаємося далі і читаємо на стор. 31: «оскільки судовими рішеннями (а це річ про ти чотири рішення 2004,2007 та 2011 років) встановлено, що об’єкти нерухомого майна (зазначаються адреси) нікому не належать...державні реєстрації (у 2015 та 2016 році) здійснені за відсутності правовстановлюючого документу на підставі довіреностей виданих ліквідатором... суд доходить висновку, що рішення, запис та реєстрацію права господарського відання на вказані об’єкти нерухомого майна є незаконними, у зв’язку з чим підлягають скасуванню».

Так реєстрація підлягає скасуванню чи скасована і як це тоді нікому не належать при наявності реєстрації?

Зовсім заплутав цей суддя: на початку речення пише — нікому не належать, потім зазначає що було зареєстровано право власності, а потім сам собі визначив про скасування.

Продовжуючи свою глибинну думку суддя далі пише: факт відсутності володільця майна за адресами: вул. Бориспільська,8, вул. Бориспільська 10, вул. Привокзальна 12-А підтверджується ...довідками Київського БТІ від 23.12.2010 та 12.01.2011 року.

Розумієте — судами встановлено, що це державне майно та реєстрація була у 2015 та 2016 році, але сьогодні суддя відповідно до довідок 2010 та 2011 року вирішив, що відсутній власник майна.

І ось головний висновок цього судді: «за таких обставин Господарський суд м. Києва суд доходить висновку, що нерухоме майно за адресом вул. Бориспільська,8, вул. Бориспільська 10, вул. Привокзальна 12-А у м. Києві Є БЕЗХАЗЯНИМ».

Повернемося до реєстрації у 2015 та 2016 році.

Читаємо рішення про державну реєстрацію прав від 11.01.2016 № 27787949: «розглянув заяву про державну реєстрацію, яку подав П. І. Б..., що діє на підставі довіреність, серія і номер, виданий 16.12.2015, видавник: Міністерство Промислової політики України ДП «ВО „Київський радіозавод“ та документи, подані для державної реєстрації» . А де довіреність ліквідатора?


У Свідоцтві на право власності записано: ВЛАСНИК — ДЕРЖАВА УКРАЇНА в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на праві господарського відання ДП «ВО «Київський радіозавод».


Зрозуміла проста річ, ну якщо у тебе є підстави скасувати право господарського відання, але попереду залишається Держава України в особі Міністерства.

Але це не для нашого судді, він не побачив власника та не зміг з’ясувати власника та визнає цю нерухомість БЕЗХАЗЯНОЮ.

А далі своїм рішенням він скасовує всі договори купівлі—продажу на аукціоні та реєстрації та передає у власність Державі? НІ — Громадській організації, яка протизаконно, не сплачуючи ні копійки Державі за використання цього майна на протязі 20 років передає у власність.

Ну хай там ще СК «Восход» по якому у ГО був договір від 1996 року, який потім був визнаний незаконним, а до чого тут БК «Дніпро» до цього ГО? А мабуть до купи, як кажуть «за все заплачено».

Суддя Івченко А. М. приймає Ухвалу, а не Рішення і питання чому? А тому, що в ній записано — Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції.

Тепер зрозуміло чому — якби рішення, то воно не набрало б законної сили у разі подання апеляції і до вирішення питання в апеляційному суді.

Тому яке в мене ставлення до цього рішення — не відчувається правосуддя та справедливості!

Ситуація є гіршою тому, що це рішення може тепер використатися у «схемі» по крадіжці державного майна за допомогою таких суддів.

Зараз ми маємо приблизно більше 500 тис. об’єктів державного нерухомого майна. Майже 40 відсотків на цей час не мають державної реєстрації по причині відсутності коштів на проведення реєстраційних дій. Але треті особи багато об’єктів тихенько та без оренди використовують. І тепер прийдуть та «замотивують» суддю і той також буде визнавати майно безхазяйним та передавати у власність «ділкам».

Сподіваюсь, що судді апеляційного суду фахово розберуться у цій справі і що найменше повернуть це майно у власність держави.

Про фахову розмову по цим фактам можна подивитися у відео сюжеті:

Для себе я можу відповісти на питання: а потрібна мені така реформа і чи покращилося судочинство у результаті такої судової реформи . Однозначна моя відповідь — НІ.
Для себе я можу відповісти на питання: а потрібна мені така реформа і чи покращилося судочинство у результаті такої судової реформи . Однозначна моя відповідь — НІ.
Але, незважаючи на всі ці негаразди, треба намагатися контролювати дії влади, не давати їм можливості порушувати законодавство та боротися за свої конституційні права.

Чи стане громадянин джерелом влади залежить від кожного з нас.

Не потрібно чекати по п’ять років, а є дієва можливість це робити кожен день.

І почніть з малого — залишайте коментарі, думки та свої враження від прочитаного

#СКВосход
#БКДніпро
#ГосподарськийСудКиєва
#КиївськийРадіозавод
Поділиться в соціальних мережах: