Залізничні хроніки Частина третя. Дизель-шоу

Як і в радянські часи ВОХР нагадує «нічний дозор», що стежить за збереженням майна. Але не все так, як бажалося. В ході виїзду для відпрацювання профілактичних заходів у Полтавській області в цьому році відділом власної «майнової безпеки» Головного управління воєнізованої охорони ПАТ «Укрзалізниця» був встановлений факт розкрадання світлих і темних нафтопродуктів на території залізничних станцій Полтавської області. Разом з цим, встановлені ряд осіб причетних до здійснення розкрадання паливно-мастильних матеріалів, також були виявлені місця зберігання викрадених нафтопродуктів, транспортні засоби, які використовувались для організації вказаної «діяльності». Важливо зрозуміти, що до організації та здійснення вказаної протиправної діяльності мають відношення працівники Полтавського загону воєнізованої охорони, які займають посади стрільців ВОХР на ст. Кременчук. Тобто головними викрадачами палива є самі охоронці, які замість охорони майна на залізничних станціях організували схему крадіжки в нічний час.

Як з’ясувалось, вони систематично здійснювали розкрадання світлих і темних нафтопродуктів з вагонів-цистерн, зокрема, на території парку ст. Кагамлицька (Рокитне) РФ «Південна залізниця», шляхом зливу з вагонів-цистерн за допомогою простих шлангів у 35 л. пластикові каністри, які в подальшому завантажували в свої власні автомобілі та відвозили до своїх гаражів за місцем мешкання, де зберігали та здійснювали реалізацію даних нафтопродуктів мешканцям м. Кременчука. Середній об’єм викрадених нафтопродуктів за один раз становив від 800 л до 1000 л. Чисто якась «РАДЯНЩИНА», коли, хто пам’ятає, несли та тягли з роботи все, що «погано лежало». Ніби на залізниці зупинився час.

Це ще не все. Не відставали від них працівники вагонного депо, які теж здійснювали систематичне розкрадання світлих і темних нафтопродуктів, але крали вже в денний час. Такий собі «нічний та денний дозор». Обирали цистерни де отримувачем, зокрема, була військова частина, щоб не зразу все з’ясувалось. Зрозуміло, що якщо навіть з кожної цистерни по одній каністрі взяти (вважали мабуть, що ніхто не побачить чи повірять про самовипаровування), то на загал все одно виходило дуже багато.

З цього всього, одне не зрозуміло. Крадії були та мабуть будуть, керівництво на це закриває очі чи само очолює цю схему, це також зрозуміло. Але ж громадяни, які купували крадене паливо, розуміли, що в гаражах продають та ховають крадене, це ж не заправка, де постійно з’являються «нові» партії палива. І купували саме в тих, хто працює охоронцем і знову не на заправці, більшість напевно навіть друг с другим знайомі. Це ж не крадіжка для власного, так би мовити, користування, це налагоджений «бізнес» на краденому паливі. Який не оподатковується, не обліковується. Все це без, як то кажуть, «даху» не могло функціонувати, тому питання до правоохоронців: ви в долі чи сліпі? Закривати очі на «справи» сусіда — РАДЯНЩИНА

Знову маємо лише надію, що громадянська свідомість повинна стати вище за тимчасову вигоду. І люди зрозуміють, що саме вони сприяють «процвітанню» такого «бізнеса», не буде збуту, не буде й «постачальників» краденого пального.

Журнал й надалі продовжить досліджувати «негаразди» на нашій залізниці.

AlertsSich