Розкрадання державного майна під дахом Міністерства культури та Держкіно

Історія — це наше майбутнє, якого не буде, якщо зараз ми будемо робити помилки минулого.

Головною чеснотою нинішньої Укркінохроніки у порівнянні з іншими студіями вважають широке розмаїття висвітлюваних тем. Один із знаних українських документалістів І. Гольдштейн десь у дев’яностих висловився про це приблизно так: «Знаєте, чому вони (влада) не фінансують документальне кіно? Це щоб їхні онуки й правнуки через сто років не подивилися й не сказали: а хто був хазяїном тоді, коли відбувалося все це неподобство?».

Ще одна грань діяльності сучасної Укркінохроніки це створення так званого кінолітопису, себто фільмування знакових для української історії подій. Як відомо, телевізійне відеозображення довго не живе, а закарбовані на кіноплівці сюжети мають більше шансів дійти до нащадків. Втім, митці й тут не мають свободи власноруч обирати ті самі «знакові події», що цікавитимуть майбутні покоління. Створення кінолітопису також відбувається на замовлення Міністерства культури.

Практично повний занепад державної кіностудії «Укркінохроніка», про що йшла мова в попередніх статтях Літопис держави, урядовцям непотрібен та Поступове розкрадання та знишення Літописця, ставить під загрозу її подальше існування як незалежного творчого наглядача за перебігом історії країни.

Вже згадувалось про укладення попереднім керівником кіностудії сумнівного за змістом інвестиційного договору (від 07.12.2004 р. № 035/12), укладеного між Укркінохронікою та Закритим акціонерним товариством «Зодча Діадема» (нині — Приватне акціонерне товариство «Зодча Діадема», скорочено ПрАТ «Зодча Діадема». За даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (SMIDA), власниками понад 10% акцій товариства є кіпрська компанія I. L. Investments4life (20%) і ТОВ «Компанія з управління активами «Бі-Ел-Ар» (50%).

Ще в 2015 році Комісія Київради з питань культури і туризму погодила проект рішення Київради про надання дозволу на розроблення проекту землевідводу державному підприємству «Українська студія хронікально-документальних фільмів» на вул. Щорса, 18 у Печерському районі м. Києва для експлуатації, обслуговування реконструкції існуючих споруд та будівництва кінознімальних корпусів, але без житлових будинків. Це завдяки присутнім на засіданні Комісії представникам громадськості, які висловили застереження, що в проекті рішення Київради йшлося про будівництво, в тому числі, житлових будинків. «Кіностудія Довженка теж була привабливим інвестиційним проектом, де все завершилося кількома житловими будинками», — нагадали вони. Але час йде, а від тієї ідеї «інвестор» не відмовився.

Тодішній керівник Наталія Шевчук наполягала, що з інвесторами обговорено зміни до проекту реконструкції кіностудії та заплановано замість житлового будинку, як передбачав первинний проект, побудувати три окремі будівлі висотою два-три поверхи, які матимуть лише цільове кінопризначення. Перша будівля — це знімальний павільйон, у якому також будуть розташовані монтажний, гримерний, реквізиторський, костюмерний цехи, а на другому поверсі — номери для поселення знімальних груп та акторів. Другий комплекс матиме розважальне призначення, там будуть розміщені кінозали, зали, де показуватимуть відвідувачам, як знімається кіно, знімальні атракціони, де відвідувачі зможуть відзняти власний фільм, фотопавільйони, центр дитячої творчості, акторська школа, танцювальні павільйони. Третя будівля — учбовий комплекс для кінофакультету, у якому будуть розташовані кінолаборатарія, навчальний кінозал і звуковий цех.

12.02.2020 року відбулося засідання підкомітету у сфері кінематографу та реклами Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, на якому розглядалися проблемні питання щодо подальшого функціонування та подальшого розвитку ДП «Укркінохроніка». Під час свого виступу Перший заступник Міністра культури, молоді та спорту України Максимчук А. О. заявив, що нинішній директор підприємства Хорошилова А. О. незаконно передає землі, на яких розташована кіностудія, третім особам без відома міністерства, як органу управління, а також не забезпечує збереження архівних плівок (окрема тема).

Хорошилова А. О. вступила на посаду директора ДП «Укркінохроніка» лише 19.12.2016 року при цьому документація кіностудії не була передана їй попереднім керівником (Н. Шевчук). Тому про укладений Договір про інвестування реконструкції Української студії хронікально-документальних фільмів з надбудовою головного корпусу для офісних приміщень та будівництва житлового комплексу за адресою вул. Щорса, 18 Печерського району м. Києва вона дізналася лише через деякий час, коли на адресу ДП «Українська студія хронікально-документальних фільмів» від ПрАТ «Зодча Діадема» надійшов лист з вимогами передати в семиденний термін будівлі, що знаходяться середмісті столиці за адресою: м. Київ, вул. Є. Коновальця (Щорса), 18. Про це директорка повідомила тогочасного Міністра культури України Нищука Є. М. і попросила його допомоги з цього питання для з’ясування обставин роботи попереднього керівника кіностудії, так як вона (Хорошилова А. О.) не отримала актом прийому-передачі всієї необхідної документації про господарську діяльність кіностудії. Також заради збереження державного майна директорка просила Міністра втрутитися в дану ситуацію, яка склалася на ДП «Укркінохроніка». Відповідь була очікувана.

Дуже дивно поводять себе посадові особи Міністерства культури, з одного боку, так би мовити «інвестицій» договір міністерство не погоджувало, але наполягає на його виконанні, а ще в цьому звинувачує кіностудію.

Лише достатньо поглянути на результати аудиту, в якому виявлені порушення, які допускає Міністерство культури та Держкіно, що проводились Рахунковою палатаю України, то все стає зрозуміло.

Наприклад, аудитом встановлені факти несвоєчасного виконання взятих зобов’язань за контрактами державного замовлення. Так Держкіно прийнято завершений фільм «Час недитячий» з порушенням строків його здачі та незважаючи, що проведено повний розрахунок з його виробництва в сумі 0,8 млн гривень, були нараховані штрафні санкції, але вже виконавцю — ДП «Укркінохроніка» за порушення строків виконання зобов’язань в розмірі 53,4 тис. грн. Крім того, Укркінохроніка має кредиторську заборгованість із заробітної плати перед режисером та оператором цього фільму на суму 59,7 тис. гривень.

Аудит також засвідчив, що Мінкістерство культури не забезпечило ефективне управління об’єктами державної власності у галузі кінематографії.

Зокрема, у 2002 році Міністерство культури, з метою ефективного використання майна та запобігання банкрутству, цілісний майновий комплекс з виробництва кінопродукції ДП «Укркінохроніка» розділено між трьома юридичними особами. Дві з них належать до сфери управління Міністерства культури (ДП «Укркінохроніка», Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого), одна — до сфери управління Національної академії мистецтв України (Інститут проблем сучасного мистецтва). Внаслідок безгосподарності з боку Міністерства культури протягом п’ятнадцяти років договори про спільне користування і утримання будинків та прибудинкових територій з іншими балансоутримувачами не укладалися, розподіл земельної ділянки не здійснювався. І таке на 51 сторінках аудиту.

А саме головне: «Аудитом встановлено факти створення ризиків втрати держмайна як у вигляді земельних ділянок, так і будівель кіностудій через відсутність ефективних управлінських рішень та контролю Міністерства культури. Зокрема, ДП „Укркінохроніка“ (директор Лимар І. Д.) у 2004 році укладено інвестиційний договір із ЗАТ „Зодча Діадема“ терміном дії до повного виконання. Предметом цього договору є передання земельної ділянки (орієнтовно 0,84 га) по вул. Є. Коновальця, 18, під будівництво житлового комплексу з підземним паркінгом та об’єктами соціального призначення (орієнтовно 1700 кв. м). Натомість інвестору необхідно було провести роботи з реконструкції приміщень, матеріально-технічного переоснащення обладнання та погашення боргів кіностудії. Внаслідок довгострокового терміну дії зазначених договорів, умови договору зазнали змін шляхом укладення трьох додаткових угод у 2005, 2006 та 2016 роках, переважно не на користь держпідприємства. При цьому, кошти в реконструкцію приміщень, матеріально-технічне переоснащення обладнання інвестором не вкладалися».

Це дуже смахує на корупційні будівельні схеми, коли с часом «інвестор» чи злобудовник будує житлові чи торговельні комплекси в центрі столиці, прикриваючись такими «інвестиційними» договорами, а місцева влада закриває очі (за певний відсоток) на не виконання власних рішень. Сумно, але так буде відбуватись, коли обираємо «НЕ ТИХ».

Рахункова палата зробила свої висновки, а де результат, де притягнення до відповідальності чиновників Міністерства культури чи Держкіно, де виправлення порушень?

Знову риторичні питання.

Тому про яку культуру може йти мова...

AlertsSich