Олександр Ткаченко та його любов до КІНО

Кожен день ми чуємо чи читаємо про корупційні злочини, про викриття корупціонерів та розкриття корупційних схем, але це все вже увійшло у повсякденність. Ми вже звикли, що після гучних затримань, ми спостерігаємо повільне розчинення резонансу у часі. Також не є секретом те, що уся ця хвороба зростає з самої верхівки піраміди влади.

І все ж давайте розберемось як же так сталося, що за 30 років республіка Україна перетворилася на корупційну корпорацію, на прикладі Національної культурної стратегії, а точніше поїхали...

Нещодавно міністр культури Олександр Ткаченко надав інтерв’ю виданню Delo, де відповів на цікаві запитання.

Основне запитання стосувалося державних кіностудій та що з ними робити.

На що міністр чітко відповів, що кіностудії варто приватизувати або створити державно-приватне партнерство та зазначив:

«Їхньою трансформацією у сучасні майданчики, на яких можна було не лише знімати, а й отримувати якісний сервіс, мають займатися приватні люди. Дивно державі мати кіностудії, коли кіноринок на 95% приватний»

До 95 відсотків, ми ще повернемось, пізніше і не здивуємось.

Щодо категоричної позиції пана міністра відносно державних кіностудій, можливо воно і має сенс, але як що така позиція державника неупереджена та немає лобізму.

А у нашому випадку пан міністр ще на мідні був офіційним співвласником Одеської кіностудії, зі смаком шахрайства.

Щодо не законної приватизації Одеської кіностудії написано дуже багато, також про це можна дізнатися на сторінках нашого видання у статті «Одеська перлина у кишені Ткаченка».

Гільдія кінематографістів Одеси вже тривалий час виборює правду у правоохоронних установах, звертається письмово до офісу президента

та робить відеозверення, щоб відновити законність

Звернемо увагу на партнера Олександра Ткаченка, який у 2018 році стає співвласником Одеської кіностудії, це Андрій Вавриш, київський девелопер та забудовник.

Андрій зі своєю девелоперською компанією «Сага Девелопмент», в Одесі відзначився на скандальній забудові пляжу в районі санаторію «Чкаловський».

Щодо свого ставлення та планів відносно Одеської кіностудії Андрій Вавриш розповів в інтерв’ю програмі «Он воно як» (Bihus.Info), ще наприкінці 2019 року.

«Ми працюємо над тим, щоб розвивати цей об’єкт, проводимо переговори зі студіями, які займаються виробництвом фільмів, — каже Андрій Вавриш. — На сьогоднішній день виробництво кіно вже трошки відрізняється від того, що було раніше. Зараз це багато в чому пост-продакшн. І цей пост-продакшн — звук, відео, чи, скажімо, дизайн, вони вже можуть виготовлятися в офлайні. Не потрібно знаходитися на самому знімальному майданчику».

Вже у літку 2020 року він заявив в інтерв’ю «Новому часу БІЗНЕС», щодо забудови Одеської кіностудії

А на уточнююче питання, чи будуть серед об’єктів на території хабу житлові будинки, Вавриш відповів, що «будувати житло планують, але використовуватися воно буде тільки для розміщення знімальних груп».

А в загалі щодо набуття права власності Олександра Ткаченка на пакет акцій Одеської кіностудії, про шахрайство та рейдерськи схеми у процесі приватизації і створенні Акціонерного товариства, вже добре розповів журналіст-розслідувач Ярослав Бондаренко у своїх відео-сюжетах «Рейдер Александр Ткаченко и Одесская киностудия — история грандиозной аферы» — Частина-1 та Частина-2.

І ось у 2020 році перспектива призначення міністром культури України співвласника Одеської кіностудії Олександра Ткаченко а по сумісництву нардепа від партії «Слуга народу» викликала хвилю обурення серед одеських кіношників. Вони свою позицію висловили навіть акцією протесту біля будівлі Одеської кіностудії. Але нову владу це не збентежило, навіть конфлікт інтересів з Міністерством культури. Так Ткаченко сідає у крісло міністра.

Щоб зняти напругу навколо себе, у подальшому новоспечений міністр, наголошує про вихід з власників Одеської кіностудії та продаж компанії власника акцій Одеської кіностудії, тобто ТОВ «Нова кіностудія». Новими співвласниками кіностудії стають Британська офшорна компанія «Сінема Лав Лтд» та ТОВ «Фонд розвитку кіномистецтва» власником якого є все таж Британська офшорна компанія «Сінема Лав Лтд».

Але звернувшись до міжнародних реєстрів ми виявляємо, що Британська офшорна компанія «Сінема Лав Лтд» належить сім’ї Ткаченків, де з літку 2020 року одноосібним бенефіціаром є Ганна Ткаченко — дружина Олександра Ткаченко.

Ось так Слуга Народу Ткаченко в черговий раз має за дурнів не тільки занепокоєних кіношників, а загалом своїх виборців.

Йдемо далі, у своєму інтерв’ю виданню Delo пан Ткаченко заявив що вдалося повернути у держвласність будиночки на Десні одноосібним власником яких є Державне підприємство «Українська студія хронікально-документальних фільмів» — Укркінохроніка, які незаконно оформили на приватні компанії. Невже-ж? Звертаємось до державного реєстру судових рішень і що ми там бачимо? А бачимо ми що справа, щодо повернення бази відпочинку на Десні у державну власність знаходиться у Північному апеляційному господарському суді, де йде розгляд. Результати розгляду справи на даний час невідомі. Але міністр вже поставив собі залік у своїх досягненнях, незважаючи не те що процес повернення бази відпочинку, був початий ще до його приземлення у міністерське крісло. Ще у 2019 році журнал почав з’ясовувати всі обставини розкрадання державного майна та земель, про що було викладено на початку 2020 року у статті «Поступове розкрадання та знишення Літописця».

Також міністр культури у своєму інтерв’ю похизувався, що сьогодні Мінкульту вдалося розірвати договір про інвестиційну діяльність Укркінохроніки.

Хвилинку. Знову звертаємось до державного реєстру судових рішень. Іііі?

Отож, ми бачимо що справа за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави, щодо визнання недійсним інвестиційного договору, знаходиться у Господарському суді міста Києва та підготовче засідання призначене на 01 вересня цього року.

Вкотре брехня.

Пан міністр також не забув звернути увагу на ДП «Національна кінематека України» — кіностудія Київнаукфільм, а саме зауважив що наразі вирішується питання, щоб уся її територія перебувала під державним контролем.

Цікаво, тоді як посадовці Мінкульту разом з арбітражним керуючим та приватними особами організували корупційну схему привласнення державного майна ДП. За результатами оборудки будівлі та споруди загальною площею понад 5 тис. кв. м, що розташовані на 8 га на околиці столиці, були продані на аукціоні за заниженою вартістю, що стало відомо за результатами слідства НАБУ. Вже не дивує.

З таким бажанням пана Ткаченка побільш натягнути на себе досягнень у кріслі міністра, говорить тільки про одне, що звітувати нічим. А питань до його діяльності ще багато.

Отож величезний фільмофонд з радянських часів, який був власністю Одеської кіностудії, як всі розуміють державною власністю, на сьогодні приносить гроші офшорним компаніям, які якимось чином заволоділи ним. Зрозуміло все, авжеж все по закону.

Ну і велика любов до кіно Олександра Ткаченка вбачається безпосередньо з моменту його заволодіння Одеською кіностудію. Якщо до його появи на студії знімали художні стрічки, то потім це залишилось тільки в його обіцянках. Чергове підтвердження бажання Ткаченка знищувати державні кіностудію нещодавно відобразилося у переліку кінопроєктів-переможців Шістнадцятого конкурсного відбору Держкіно, який затвердила Рада з державної підтримки кінематографії 29.07.2021.

І так до уваги! Ми бачимо у цьому переліку ТОВ «Одеса Фільм Продакшн», уповноваженою особою якого є Ганна Дочева.

Ганна Дочева по сумісництву є секретарем та заступником по виробництву діючого на сьогодні директора Одеської кіностудії Андрія Осипова.

Більш до цього додавати не потрібно.

Але! Згадаємо слова пана міністра під час інтерв’ю виданню Delo: «Дивно державі мати кіностудії, коли кіноринок на 95% приватний».

І справді дивно.

І на останок, у червні цього року пан міністр хизувався Історичним архітектурно-опорним планом Києва, який було рекомендовано до затвердження. І це досягнення Олександра Ткаченка теж виявилось лайном.

Відразу відреагували кияни. У своєму пості на Фейсбуці Георгій Могильний написав: «Не дай боже свині роги, а дурню Міністерство...».

Пізніше у серпні після появи у мережі Наказу Мінкульту за підписом Олександра Ткаченка «Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів м. Києва», Георгій Могильний написав: «Якщо це реальний наказ, то це КАТАСТРОФА.

Що затвердив Ткаченко? Межі та режими використання історичних ареалів ВИЗНАЧЕНІ в проекті Історико-архітектурного опорного плану. Але (!) в проекті ІАОП банально НЕМАЄ повноцінних режимів використання історичних ареалів, а їх межі не визначаються, а просто відображаються!»

AlertsSich